У свої роботах, що з’явилися на початку 1990-х, П’єр Ардуван економно застосовує інструменти для створення дивних образів із повсякденної реальності, що іноді викликають тривогу своєю прихованою жорстокістю. Одночасно грайливі, знайомі та тривожні, його інсталяції, скульптури, фотографії чи малюнки постають із простих матеріалів, звичайних відомих усім предметів або навіть символів попкультури, щоб поставити під питання спогади індивідуальної та колективної пам’яті. Засновані на відчутті дежавю, роботи Ардувана викликають переживання та емоції, безладно змішуючи хаос, радість чи ностальгію.